Мене звуть Микола Квас, маю тіло й душу,
Тим не менше, я всіх вас попередить мушу.
Що душа ще молода, бачите співає,
А от з тілом вже біда, іншого немає.
Вже поскрипує кардан, щось в моторі стука,
Підтікає часом кран, карбюратор хрюка.
Правда з ніг ще не паду, як притулить до стінки,
Але, як на ліво йду – трусяться колінки.
Лікар каже – «Пане Квас, в вас гастрит хронічний,
Але загальний стан, ще не катастрофічний.
Як горілку не вживать, кинути палити,
То ще років 25 можете прожити.
А дієта в вас така; вам неможна солі,
Цукру, перцю, часнику, моркви та квасолі.
Молоко лише квасне, бульба лиш варена,
Взагалі усе пісне, а решту – внутрівенно.
Що до інших заборон, щоб не було стресу,
Вам не можна телефон, телевізор, пресу.
Не співати, не сміятись, рот не розкривати,
Як на дворі мінус п’ять, не виходить з хати.
Що стосується жінок, не ковтайте слину,
Щоб не було і думок, навіть про дружину.
Треба зважити на вік, лікувати шлунок,
Ну хіба що через рік – пробний поцілунок».
Як я вислухав те все, що до свого тіла,
Чую, десь мене несе, ніби з заду крила.
То мабуть моя душа, вже до Раю прагне,
Лиш за вухами «лапша», ще на землю тягне.
І тому я тіло в морг не спішу здавати,
Ще для вас я маю борг – пісню заспівати.
Хай тоді моя душа, вознесеться з часом,
Вже не буду Квасом я, - а «іконостасом».
Консультации в "Клинике современной ревматологии"
Киев, Спасская 5,
044-599-3381; 044 -537-1912.
Комментариев нет:
Отправить комментарий